Вистава «Так ніхто не кохав»
Дія перша
Голос за сценою: Відома давня легенда про те, як з’явилося свято всіх закоханих – День святого Валентина. В ній говориться про священика Валентина, котрий в супереч забороні таємно вінчав закохані пари і був за це страчений. Але сьогодні ми представляємо вам іншу версію виникнення цього чудового свята… Все трапилось не так давно у маленькому італійському містечку…
З правої сторони сцени – «кущі» (декорація чи просто рослини в горщиках). З лівої сторони – арка з квітів.
Під аркою отець Валентин з молитовником в руках, перед ним закохана пара у весільному вбранні.
Валентин: Чи згодні ви бути разом в багатстві та бідності, в хворобі та здоров’ї, доки смерть не розлучить вас? Прошу відповісти вас, наречена!
Наречена: Згодна.
Валентин: Прошу відповісти вас, наречений!
Наречений: Згодний.
Валентин: З цієї миті я оголошую вас чоловіком та дружиною! Будьте щасливі, діти мої!
Пара цілується, наречений піднімає наречену на руки і виносить зі сцени.
Валентин: Ось воно, життя… Ось воно, щастя…
У церкві з’являється пара похилого віку – дідусь з бородою і бабуся в чудернацькому капелюсі.
Дідусь: Доброго ранку, отець Валентин!
Валентин: Чудесний день!
Бабуся (радісно): О так, сьогодні особливий день!
Дідусь: Ми з Мартою знайшли один одного і свою любов. Довгі роки ми мріяли про це щастя.
Бабуся: Так, святий отець, і ми дуже хочемо нарешті з’єднати наші шляхи. Обвінчайте нас!
Валентин (з заминкою): Шляхи, говорите?.. Хм… хм… Як би це вам сказати…
В церкву забігає молода дівчина.
Дівчина: Бабуля, дідуля!!! Я так і знала. Знову ви тут! Ну, скільки можна? Скільки разів повторювати вам – ви давно одружені!!! Вже як пів віку одружені! У вас п’ятеро дітей, шістнадцять онуків і двадцять сім правнуків… Прошу вибачення, святий отче.
Дідусь: Одружені? Не може бути!
Бабуся: Це ж треба – не побувати на власному весіллі… Онучко! Це ти?
Дівчина: Я, бабуля, я. Ви кожен тиждень одружуватись приходите. Набридли всім вже. Ходімо додому, вечеряти пора.
Дівчина забирає бабусю і дідуся.
Валентин: Бережи вас Господь!
Дівчина дуже швидко повертається знову і тихо гукає когось на ім’я.
Дівчина: Ромео! Ромео! Ти де? Тепер можеш виходити!
З-за «кущів» з’являється молодий хлопець. Дівчина бере його за руку і веде до церкви.
Дівчина: Отець Валентин, ми вирішили одружитись!
Хлопець: Так, ми вирішили.
Валентин: Як звуть вас, діти мої?
Дівчина: Джульєтта!
Хлопець: А мене Ромео!
Валентин: Почекайте, почекайте… Когось ви мені нагадуєте… І ви зовсім ще молоді. Як на це відреагують ваші батьки?
Дівчина: А ми маємо право, ми дуже кохаємо один одного.(у нас буде дитина)
Хлопець: Так, ми кохаємо один одного.(у нас буде дитина)
Валентин: Ох, молодь, молодь… Ну, що ж, діти мої. Раз так, Буде по-вашому! Той, хто кохав, зрозуміє мене…(знову відкриває молитовник) Підійдіть ближче. Я прошу вас відповісти. Чи згоден ти, Ромео, взяти за дружину цю дівчину і бути з нею в багатстві та бідності, в хворобі та здоров’ї, доки смерть не розлучить вас?
Хлопець: Згоден!
Валентин: Чи згодна ти, Джульєтта…
До церкви швидко входить поліцейський і надягає на отця Валентина наручники.
Поліцейський: Ага! Ще один!
Валентин: В чім річ? Ви в храмі Господнім! І тут проходить священний обряд вінчання.
Поліцейський: Тим паче! Хіба ви не чули, що з нуля годин нуля хвилин учорашнього дня указом президента прийнята заборона на будь-які шлюби? Хто посміє порушить цю заборону і обвінчає хоча б одну пару, буде по закону суворо наказаний – від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Валентин: Вперше чую про таке безглуздя…
Поліцейський: Незнання закону не звільняє від відповідальності. Пішли!
Хлопець та дівчина: Не забирайте його! Будь ласка! Це ми винні!
Поліцейський: А ви, шмаркачі, марш звідси! І радійте , що ви неповнолітні. Моя би воля… Ех!
Поліцейський забирає отця Валентина в наручниках.
Дія друга
Там, де на сцені була арка, декорація у виді тюремної камери з решіткою. За решіткою сидить отець Валентин у смугастому вбранні в’язня. Заходить тюремник, кричить: «Через п’ять хвилин – відбій!»
Тюремник (Валентину, співчутливо): Сидиш?
Валентин: Сиджу…
Тюремник: Сиди, сиди. Довго ще сидіти… Скільки тобі – по повній?
Валентин: По повній.
Тюремник: Ох, закони, будь вони прокляті… У мене самого дочка не заміжня. Красуня, струнка, висока. Та нікому не потрібна, бідненька. Сліпа вона. З народження. А тепер точно з такими законами вік їй самій горювати.
Валентин: А як її звуть?
Тюремник: Марія. Так ось її фото! (дістає з карману фото і показує)
Валентин (бере фото через решітку): Яка красуня!
Тюремник (забирає фото): Добре, нема у мене часу тут с тобою стояти! (Виходить і кричить) «Відбій! Відбій!»
Валентин (сам до себе): Марія… Якщо б в моїх силах було допомогти тобі… Буду молитися за тебе, нещасна дівчино.
Звучить загадкова музика. Перед Валентином з’являється Бог кохання Купідон.
Купідон: Отець Валентин?
Валентин: Був колись.
Купідон: Приємно познайомитись – Купідон! Я до тебе не просто так, а у справі. За те, що ти завжди допомагав закоханим, за те, що у тебе добре і чуйне серце, мені дозволили виконати одне твоє бажання! Яке захочеш!
Валентин: Але…
Купідон: Думай швидше. І пам’ятай… У тебе є тільки одне бажання!
Валентин (задумливо): Так у мене й справді одне-єдине бажання. НЕХАЙ МАРІЯ ПРОЗРІЄ!
Купідон (в сторону): Оце телепень! (Валентину): Подумай про себе! Ти можеш повернути собі волю! Або, на відмінити цей закон, забороняючий одружуватись! Ти спасеш тисячі пар!
Валентин: Якщо їх любов справжня, вона врятує їх.
Купідон: Ну, що ж, тобі вирішувати, нам виконувати. Буде по-твоєму!..
Під музику Купідон зникає.
Голос за сценою: Настав ранок…
Валентин (сидить на підлозі камери): Який же незвичний сон приснився мені! І так ясно, ніби на яву…
Вбігає тюремник.
Тюремник: Чудо! Чудо! Марія!!! Вона бачить! Бачить!
Валентин (піднімається): Що?!
Тюремник: Бачить! Так як ми з тобою! Вона прокинулась і сказала: «Тато, яке синє небо!», а я ледь свідомість не втратив! Постривай… Постривай… А не ти це зробив, а, святий отче?
Валентин: Я всього лише молився за неї.
Тюремник: Якщо так, я твій боржник до кінця моїх днів! Але поки що я можу для тебе зробити лише одне… (озирається і відчиняє камеру) Давай так: Ті втік, я нічого не бачив… Господь благословив цей день – 14 лютого!
Фінал
Виходить Купідон, говорить: Купідон нагородив отця Валентина Ще одним маленьким подарунком, адже той використав своє бажання не для себе. Віднині всі пари, обвінчані ним, будуть жити в любові та гармонії і не розлучаться ніколи!
Виходить Валентин знову у одязі священика з молитовником в руках: Марія так і не дізналась про те, хто допоміг їй. Вона зустріла гарну людину і знайшла своє щастя. Безглуздий закон, забороняючий одруження, згодом відмінений, і отець Валентин повернувся до своїх обов’язків.
Виходе пара, яку отець Валентин вінчав у першій дії: Всі, кого він вінчав, були дуже щасливі, і слухи про такий дар отця Валентина розійшлися все далі і далі, і зі всіх кінців світу люблячі пари з’їжджалися до його церкви.
Виходять Джульєтта і Ромео: У Ромео і Джульєтти утворилася міцна та велика сім’я.
Всі разом: А 14 лютого відмічають до сих пір!
З’являються дідусь і бабуся тримаючись за руки.
Бабуся (радісно): Отець Валентин, сьогодні такий особливий день!
Дідусь: Ми з Мартою нарешті знайшли один одного…
Разом: Обвінчайте нас!