На Миколаївщині було відзначено

Дні пам’яті жертв голодомору

на базі Шевченківської загальноосвітньої

школи-інтернату І-ІІ ступенів

На Миколаївщині з 23 по 27 листопада 2015 року учні Шевченківської школи-інтернату залучилися до відзначення Днів пам’яті жертв голодомору з метою поглибити знання учнів про геноцид українського народу в 1932-1933 роках та його наслідки, виховувати повагу до історичного народу, який вистояв і проніс свої традиції через різні випробування на базі Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів.

Поминімо мільйонні жертви,

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли,

І лишились лежать коло хат.

     Такими словами розпочалася загальношкільна лінійка «Минуле живе допоки його пам'ятають» (педагог-організатор Покотилова І.С., шкільне самоврядування). Протягом тижня проходили такі заходи:

Уроки громадянськості: «Пам’ять не згасне» (вих. 3 класу Кудряшова Л.В.), «Голодомор. Україна пам’ятає» (вих. 1 класу Стручковська Ю.С.), «Жахливі сторінки нашої історії» (вих. 7 класу Яблуновська Л.В.)

Історичний урок «Голодомор мовою фактів» (Вчитель історії Камінська А.В.)

Години спілкування «Втрачене дитинство – втрачене життя»(класні керівники 1-4 класів), «У пам’яті народній» (класні керівники 5-9 класів), «У пам'ять про скорботний тридцять третій» (відкрита година спілкування класний керівник 8 класу СероваН.С.).

Перегляд художніх та документальних фільмів «Голод 33», «Живі», «Великий голод» (1-9 класи, вчитель інформатики Ходань І.М., вихователі).

Учнівська конференція «Український голодомор в історії й літературі» (вчитель української мови та літератури Музика Н.В.)

Виставка літератури «Втрачене дитинство»(Бібліотекар Яламова Л.В.)

Учні школи-інтернату глибоко пройнялися тими жахливими подіями, які відбувалися у 1932-1933 роках.

Пам'ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо де смертельним шрифтом викарбовано слова: «голод», «голодомор». Трагічна пам'ять про голодомор – то як чорний, бездонний колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати, бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли побачити.

Життя людське – найсокровенніший дар Божий. Нехай у наших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!